1) Домогтися однакового часу падіння можна двома способами. Картонку підкласти під монетку або накласти на монетку, установити їхні поверхні строго горизонтально й відпустити — кружок і монетка впадуть одночасно. У другому випадку картонка не відстає від диска через створюване монеткою розрідження.
2) З досліду видно, що монетка, яка впала без закручення, підстрибує й по черзі обертається то відносно одного ребра (краю), то відносно іншого, причому зміна опори відбувається в результаті удару більшої частини плоскої поверхні монетки. При кожному такому ударі деяка частка енергії руху переходить у внутрішню енергію монетки. Таким чином, через певну кількість ударів монетка перестає підстрибувати.
Коли монетка падає на горизонтальну поверхню стола, маючи попередній нахил до поверхні стола, і при цьому обертається, запас механічної енергії виявляється більшим, ніж у попередньому випадку, за рахунок додавання, обумовленого обертанням. Саме по собі додавання енергії збільшує час підскакування, але не так сильно, як спостерігається в досліді.
Збільшення часу визначається в основному тим, що в результаті закручування монетки вона під час падіння на досить гладку поверхню не встигає вдаритися своєю плоскою поверхнею цілком. Якщо уважно поспостерігати (збоку), то можна виявити, що удари приймають на себе тільки краї монетки, тобто виходить, що поверхня, на яку припадає щоразу удар, мала, а отже, і частка механічної енергії, що розсіюється, при кожному такому ударі менше, ніж у першому випадку.
Відмінність часу підскакування монетки в обох розглянутих випадках не перевищує декількох разів, хоча, здавалося б, що відмінність при цьому може досягати двох десятків разів. Також помітимо, що удари в другому випадку відбуватимуться більш прискорено, буквально в кілька разів (2, 3, 4... рази).