Знання закономірностей генерації хвиль, їх поширення у різних середовищах, мають велике значення практично в усіх сферах людської діяльності. Для загальної характеристики ролі акустики у сучасному світі, дуже вдалим є створене відомим ученим-акустиком Брюсом Ліндсеєм (R. Bruce Lindcey) графічне зображення, відоме як «Ліндсеєвське колесо акустики». У ньому виділено чотири області людської активності, в яких акустичні знання мають важливе значення: Науки про життя, Науки про Землю, Мистецтво, Інженерія. Центральне місце у цій діаграмі посідають фундаментальні дослідження в акустиці, які об'єднано загальною назвою - фізична акустика.
Акустика (від грец. - чутний, такий, що сприймається на слух), у вузькому значенні слова — вчення про звук, тобто про пружні коливання та хвилі у газах, рідинах і твердих тілах, чутних людським вухом (частоти таких коливань знаходяться у межах від 16 Гц до 20 кГц); у широкому сенсі — область фізики, що досліджує властивості пружних коливань та хвиль від найнижчих частот (умовно від 0 Гц) до гранично високих частот 1012 — 1013 Гц, їхньої взаємодії з речовиною і застосування одержаних знань для вирішення широкого кола інженерних проблем. Терміном акустика зараз також часто характеризують систему звуковідтворюючої апаратури.
Фізична акустика — це частина акустики, в якій ведуться дослідження взаємодії акустичних хвиль з твердими, рідкими та газоподібними середовищами на макро та мікро рівнях. У рамках фізичної акустики виділяються два види проблем. За формулюванням відповідних математичних моделей та цілей дослідження звукових полів, їх можна поділити на прямі й обернені задачі. У прямих завданнях вважають відомими, властивості речовини, в якій поширюються звукові збурення. Питання ставиться про вивчення впливу властивостей середовища (пружного тіла, газу, рідини, кристалічної решітки) на властивості хвиль. У задачах обернених, метою дослідження, є пошук інформації про внутрішні властивості середовища, в якому поширюється звук, за властивостями звуку, які вдається спостерігати.
Основні розділи акустики:
Фізіологічна та психологічна акустика
Електроакустика
Гідроакустика
Медична акустика
Архітектурна акустика
Музична акустика
Екологічна акустика
Біоакустика
Аероакустика
Ультразвук
Нелінійна акустика
Геоакустика
Перші дослідження, пов'язані з вивченням закономірностей поширення хвильових збурень, виконано в Україні професором Новоросійського університету (Одеса) Миколою Олексійовичем Умовим. У його дослідженнях, значне місце посідала робота з визначення кількісних оцінок величини енергії, що переноситься хвильовим рухом. Ним було виведено вираз для векторної характеристики потоку енергії. Аналогічний вираз для електромагнітних хвиль було запропоновано Дж. Г. Пойнтінгом (John Henry Poynting) на десять років пізніше. Зараз в англомовній літературі для вектора потоку енергії у хвильовому русі, використовують назву «Вектор Пойнтинга».
У цьому ж Новоросійському університеті, провадив дослідницьку роботу відомий фізик Мандельштам Леонід Ісаакович. По закінченню Одеської гімназії, він продовжив навчання у Німеччині. 1914 року повернувся в Одесу і був запрошений приват-доцентом в університет. 1918 року став професором новоствореного Одеського політехнічного інституту. З 1922 року працював у різних наукових та освітніх закладах Російської федерації. Л. І. Мандельштам був багатогранним вченим і видатним педагогом.
Значний вплив на розвиток досліджень з акустики в Одеському політехнічному інституті, мала діяльність професора Андрія Васильовича Кортнєва. Його робота в Інституті почалася з 1948 року і була пов'язана з дослідженнями різних аспектів взаємодії потужного ультразвуку з окремими об'єктами. Значний вплив на координацію та розвиток акустичних досліджень в Україні, мав міжвідомчий збірник Акустика та ультразвукова техніка, редактором якого був А. В. Кортнєв. Ним було створено наукову школу акустиків в Одесі, яка плідно працює і зараз.
Початок досліджень з акустики у Києві, пов'язано з ім'ям видатного вченого Л. Д. Розенберга. Свою дослідницьку діяльність він розпочав у лабораторії на Київській кіностудії 1930 року. Його перша робота стосувалася проблем архітектурної акустики пов'язаної з записом та відтворенням звуків за наявності реверберації. Його заслугою є організація колективу акустиків у Києві та створення кафедри акустики у Київському інституті кіноінженерів 1936 року. Київський період його діяльності тривав недовго — 1938 року він очолив науковий колектив, який мав забезпечити вирішення акустичних проблем під час будівництва унікальної споруди — «Дворца Совєтов» у Москві.[31]. І хоча проект не було реалізовано, робота над ним сприяла розвитку багатьох наково-технічних дисциплін, в тому числі і архітектурної акустики. Після від'їзду Л. Д.Розенберга до Москви, створений ним колектив протягом 40 років очолював професор М. І. Карновс.
Визначний внесок у становлення досліджень з акустики, внесли роботи видатного вченого О. О. Харкевича, який з 1944 по 1952 рік працював в Україні, спочатку у Львівській політехніці, а відтак, в інституті фізики НАН України. Він також читав лекції на кафедрі акустики Київського політехнічного інституту. Саме у цей час, ним було написано класичну роботу «Анализ и спектры», яка багато разів перевидавалася. 2009 року вийшло п'яте видання книги у серії книг з красномовною назвою «Классика инженерной мысли»[32].