Фізичні закони виражаються у вигляді математичних співвідношень між фізичними величинами. Під останніми розуміють вимірювані характеристики (властивості) фізичних об'єктів (предметів, станів, процесів).
Фізична величина — властивість, спільна в якісному відношенні для багатьох фізичних об'єктів (фізичних систем, їхніх станів і процесів, що в них відбуваються) та індивідуальна в кількісному відношенні для кожного з них. Під індивідуальністю розуміється, що властивість, притаманна одному об'єктові, може у визначену кількість разів перевищувати або бути меншою порівняно з властивістю іншого об'єкта.
Кожна фізична величина характеризується одиницею вимірювання.
Наприклад:
час = 25 · секунд
Тільки одного чисельного значення недостатньо для характеристики фізичної величини. Тому ніколи не можна опускати відповідну одиницю виміру.
Основні фізичні величини
Основна ф.в. – та, що входить у систему фізичних величин і прийнята за незалежну від інших величин цієї системи.
У Фізиці застосовуються наступні сім основних фізичних величин: Довжина, Час, Масса, Температура, Сила струму, Кількість речовини, Сила світла.
Похідні фізичні величини
Похідна ф.в.– та, що входить у систему величин та визначається через основні величини цієї системи.
За допомогою основних величин можна отримати інші величини або використовуючи вирази для законів природи, або шляхом доцільного визначення через множення або ділення основних величин.